NGO "Through the War"The dog is missing!
The dog is missing!
This summer we read an ad about two little sisters - labradors, old, abandoned by their owners. Intuition told us, they were ours. We barely waited for the morning and took them away.
How much joy there was! And the girls and grandmothers and Christian took turns walking them, treating them, taking them to the vet, then collecting money for expensive specialized food.
They became the soul of our shelter, they did not touch the ducks and chickens, they fawned over all the residents without exception - they decorated our every day. Last but not least, it was because of them that we hurried to glaze the terrace. And then in the fall they brought us Mr. Dmitry with a small barking dog, Bucks. Like all mongrels, smart, musical and very freedom-loving. She taught Angie and Shena to run away from our cozy yard to the neighboring service station. There was more trouble with them, but no one was particularly worried - where would they go? They need dog walkers more than territorial restrictions.
But it didn't happen as expected.
One evening, Angie was not found in our yard, nor at the service station, nor in the surrounding area at all. Everyone was looking for her: girls, nurses, service station workers, the work chat was bursting with messages. They wrote to newspapers, search services, animal shelters, and posted ads. Lara, our administrator, cried like a small child. Then Bucks was found - a provocateur and instigator - brought by people - running along the highway. And Angie was not there... it was scary to imagine how she, an old woman, lost, wandering in the frosty darkness. That's how the day passed.
And then, a text message from Lara - Olyaaaaaa! She was found!
In the sleeping area, in one of the entrances of a high-rise building, the poor thing poked her nose into every apartment.
Some bad person cut off her collar with a QR code, and the girl simply recognized her by the photo.
How grateful we are to her, grateful to everyone who distributed our ads and who physically combed the plantings around the shelter for a day. So: there are many of us - we cannot be overcome! During these 24 hours, we united even more, we felt like a "Big Family".
How much joy there was! And the girls and grandmothers and Christian took turns walking them, treating them, taking them to the vet, then collecting money for expensive specialized food.
They became the soul of our shelter, they did not touch the ducks and chickens, they fawned over all the residents without exception - they decorated our every day. Last but not least, it was because of them that we hurried to glaze the terrace. And then in the fall they brought us Mr. Dmitry with a small barking dog, Bucks. Like all mongrels, smart, musical and very freedom-loving. She taught Angie and Shena to run away from our cozy yard to the neighboring service station. There was more trouble with them, but no one was particularly worried - where would they go? They need dog walkers more than territorial restrictions.
But it didn't happen as expected.
One evening, Angie was not found in our yard, nor at the service station, nor in the surrounding area at all. Everyone was looking for her: girls, nurses, service station workers, the work chat was bursting with messages. They wrote to newspapers, search services, animal shelters, and posted ads. Lara, our administrator, cried like a small child. Then Bucks was found - a provocateur and instigator - brought by people - running along the highway. And Angie was not there... it was scary to imagine how she, an old woman, lost, wandering in the frosty darkness. That's how the day passed.
And then, a text message from Lara - Olyaaaaaa! She was found!
In the sleeping area, in one of the entrances of a high-rise building, the poor thing poked her nose into every apartment.
Some bad person cut off her collar with a QR code, and the girl simply recognized her by the photo.
How grateful we are to her, grateful to everyone who distributed our ads and who physically combed the plantings around the shelter for a day. So: there are many of us - we cannot be overcome! During these 24 hours, we united even more, we felt like a "Big Family".
Пропала собака!
Влітку цього року ми прочитали об‘яву про двох сестричок - лабрадорів, стареньких, покинутих хазяями. Інтуїція підказала, то наші.
Ледь дочекалися ранку і забрали.
Скільки було радості ! І дівчата і бабусі і Крістіан по черзі вигулювали, лікували до ветеринара возили, потім збирали гроші на дорогущий спеціалізований корм.
Вони стали душою нашого прихистку, качок і курей не чіпали, ластились до всіх без виключення мешканців- прикрашали кожен наш день. Не в останню чергу, саме через них, ми поспішали засклити терасу. І от восени нам привезли пана Дмитра з маленькою гавкучою собачкою Баксом. Як і всі дворняги розумною, музикальною і дуже волелюбною. Вона навчила Енджі і Шену втікати з нашого затишного подвір‘я на сусіднє СТО. Стало більше клопоту з ними, але ніхто особливо не переймався - куди вони дінуться? Їм скоріш собачі ходунки потрібні ніж територіальні обмеження.
Але не так сталося, як гадалося.
Одного вечора Енджі не знайшли ні в нашому дворі , ні на СТО ні взагалі навколо. Шукали всі: дівчата, медсестри, СТОшники, робочий чат розривався від повідомлень. Писали у газети, служби пошуку, притулки для тварин, клеїли об‘яви. Лара, наш адміністратор плакала, як за малою дитиною. Потім знайшовся Бакс - провокатор і підбурювач - привезли люди - бігав вздовж траси. А Енджі не було… Страшно було уявити, як вона, старенькая розгублена блукає в морозній темряві. Так пройшла доба.
А потім , смс від Лари - Оляяяяяяяяяя! Вона знайшлася!
В спальному районі, в одному з під‘їздів багатоповерхівки тикалась бідолашна носом в кожну квартиру.
Якась погана людина зрізала з неї ошийник з QRкодом, а дівчина просто впізнала її за фотографією.
Як же ми їй вдячні, вдячні всім, хто розповсюджував наші об‘яви і хто фізично добу прочісував посадки навколо шелтеру. Так що: нас багато - нас не подолати! За ці 24 години ми ще більше об‘єдналися, відчули себе «Великою родиною».
Ледь дочекалися ранку і забрали.
Скільки було радості ! І дівчата і бабусі і Крістіан по черзі вигулювали, лікували до ветеринара возили, потім збирали гроші на дорогущий спеціалізований корм.
Вони стали душою нашого прихистку, качок і курей не чіпали, ластились до всіх без виключення мешканців- прикрашали кожен наш день. Не в останню чергу, саме через них, ми поспішали засклити терасу. І от восени нам привезли пана Дмитра з маленькою гавкучою собачкою Баксом. Як і всі дворняги розумною, музикальною і дуже волелюбною. Вона навчила Енджі і Шену втікати з нашого затишного подвір‘я на сусіднє СТО. Стало більше клопоту з ними, але ніхто особливо не переймався - куди вони дінуться? Їм скоріш собачі ходунки потрібні ніж територіальні обмеження.
Але не так сталося, як гадалося.
Одного вечора Енджі не знайшли ні в нашому дворі , ні на СТО ні взагалі навколо. Шукали всі: дівчата, медсестри, СТОшники, робочий чат розривався від повідомлень. Писали у газети, служби пошуку, притулки для тварин, клеїли об‘яви. Лара, наш адміністратор плакала, як за малою дитиною. Потім знайшовся Бакс - провокатор і підбурювач - привезли люди - бігав вздовж траси. А Енджі не було… Страшно було уявити, як вона, старенькая розгублена блукає в морозній темряві. Так пройшла доба.
А потім , смс від Лари - Оляяяяяяяяяя! Вона знайшлася!
В спальному районі, в одному з під‘їздів багатоповерхівки тикалась бідолашна носом в кожну квартиру.
Якась погана людина зрізала з неї ошийник з QRкодом, а дівчина просто впізнала її за фотографією.
Як же ми їй вдячні, вдячні всім, хто розповсюджував наші об‘яви і хто фізично добу прочісував посадки навколо шелтеру. Так що: нас багато - нас не подолати! За ці 24 години ми ще більше об‘єдналися, відчули себе «Великою родиною».
 |
 |
 |
 |
 |
 |
- Hits: 58